Нещодавно було оприлюднено спільний звіт професійної асоціації ACCA та Університету Глазго, присвячений питанню відображення у звітності витрат на розроблення програмного забезпечення (ПЗ) (Software Development Costs, SDC). З’ясувалося, що в середньому лише в половині дослідженої фінансової звітності компаній з різних країн світу ці витрати визнаються у складі нематеріальних активів. Професор Іоанніс Тсалавотас (Ioannis Tsalavoutas) з Університету Глазго уточнив, що для вибірки використовувалася саме МСФЗ-звітність компаній із 39 країн за період 2015-2019 рр.
Згідно з висновками на основі попередньо проведеного дослідження, близько 80% укладачів звітності з Китаю, Японії, Тайваню і Південної Кореї визнають витрати на розроблення ПЗ у своїй звітності, і це колосальний розрив у порівнянні з компаніями з таких країн, як Мексика, Малайзія і Сінгапур, де так чинить одна з п’яти. Значить, справа не тільки в географічній приналежності до технологічно розвиненого Азіатського регіону. Справді, причина в міжнародній орієнтації, і такі компанії визнають цей вид нематеріальних активів набагато частіше.
Керівник напряму корпоративної звітності в АССА Річард Мартін (Richard Martin) зазначив про розбіжність між ринковою вартістю технологічно орієнтованого бізнесу та його чистою балансовою вартістю, яка збільшується. В окремих випадках доходить до абсурду, коли чиста балансова вартість становить всього 15% від ринкової вартості. Нехай і не повністю, але хоча б за частину різниці відповідають якраз невизнані нематеріальні активи, на які потенційно можуть навіть поширюватися вимоги МСФЗ.