Розділ VI Закону про аудит присвячений проведенню аудиторських перевірок підприємств, що становлять суспільний інтерес.

Усі особливості здійснення цих перевірок ми наводити не будемо. Звернемо увагу лише на головні нововведення:

1) уточнено вимоги до суб’єктів аудиторської діяльності для надання послуг із:

обов’язкового аудиту фінзвітності. Щоб надавати ці послуги, аудиторські фірми повинні мати оформлених за основним місцем роботи не менше ніж трьох аудиторів;

 − обов’язкового аудиту фінзвітності підприємств, що становлять суспільний інтерес (крім тих, що відповідають критеріям малого підприємства). Для таких суб’єктів кількість працівників-аудиторів за основним місцем роботи має становити не менше п’яти. До того ж до аудиту фінзвітності таких підприємств має залучатися не менше ніж 10 осіб зі штатних працівників. З них щонайменше дві особи повинні підтвердити кваліфікацію або мати чинні сертифікати (дипломи) професійних організацій, що підтверджують високий рівень знань з міжнародних стандартів фінзвітності;

2) покладено на ключового партнера з аудиту контроль за здійсненням аудиту фінзвітності, ведення робочих документів аудитора, участь у перевірці, а також відповідальність за проведення аудиту (зокрема й обов’язок підпису аудиторського звіту). Крім того, визначено чіткий строк, у який слід сформувати та передати на зберігання робочі документи аудитора. Це слід зробити не пізніше ніж через 60 днів із дня підписання аудиторського звіту;

3) уточнено перелік неаудиторських послуг (визначено чіткі обмеження щодо одночасного надання послуг з обов’язкового аудиту і неаудиторських послуг), які має право надавати аудитор підприємству, що становить суспільний інтерес, під час аудиту його фінзвітості. Перелік таких послуг наведено у ст. 6 Закону про аудит. Раніше такого обмеження не було.

Крім того, відтепер встановлено граничну суму, на яку суб’єкт аудиторської діяльності має право надати послуги, не пов’язані з аудиторською перевіркою, підприємству, що становить суспільний інтерес. Якщо цю суму перевищити за відповідний проміжок часу, то аудиторській фірмі доведеться відмовитися від проведення аудиту такого підприємства. Розмір граничної винагороди зазначено у ст. 26 Закону про аудит;

4) обмежено терміном у 10 років тривалість обов’язкового аудиту фінзвітності одного підприємства. До цього про такі межі не йшлося.

5) суб’єкти аудиторської діяльності, які надають послуги з обов’язкового аудиту фінзвітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, мають щороку складати і оприлюднювати на своїй веб-сторінці звіт про прозорість за попередній рік. Це потрібно робити не пізніше ніж 30 квітня року, що настає за звітним. Це нова вимога. Але вона вписується в рамки міжнародних стандартів аудиту і направлена на інформування спільноти про діяльність певної аудиторської фірми;

6) уточнено механізм страхування професійної відповідальності аудиторів, а саме: замість обов’язкового страхування запроваджується страхування цивільно-правової відповідальності, як і вимагає Директива ЄС.

Це лише основні нововведення, про які уже зараз потрібно знати аудиторам. Сподіваємося, новий Закон про аудит змінить на краще аудит і виведе аудиторську діяльність на новий рівень розвитку.